Писемність — один із критеріїв, за якими суспільства ділять на типи.
Основні теорії управління. Менеджемнт – це мистецтво брання драбиною вгору, а керування – вміння визначити, чи до вірної стіни притулили драбину. Керування розробляє стратегію діяльності, а управління – виробляє тактичні засоби досягнення мети та ефективні шляхи їх реалізації. Соціологія управління базується на сформульованих Тейлором, Файолем, Емерсоном та Фордом тезах та наукових основах управління виробництвом.
— поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;
— певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв’язків між людьми;
Різновид горизонтальної – географічна мобільність (переїзд). Якщо до зміни місця додається зміна статусу, виходить міграція.
Займається вивченням таких проблем, як компетенція, відповідальність, виконавчість, дисципліна. Соціологія вивчає управління як безперервний соціальний процес.
Аналіз документів: якісний та кількісний (контент-аналіз);
Результатом їх спільного життєвого досвіду є їх однакова соціальна цінність. Їхня релігія майже ніколи не включає віру в могутнього бога чи богів, які брали б участь в справах людей, натомість, вони вважають, що світ населений невидимими духами, яких треба приймати до уваги, але поклонятись їм не обов’язково.
Економічна сфера включає в себе процеси, пов’язані з особливостями організації господарського життя.
В результаті збільшується та частка населення, click here що звільнюється від виробництва їжі і замість цього виконує в суспільстві інші ролі.
Первісне, індустріальне, традиційне суспільство і т. д.
Сам процес формування масової свідомості – достатньо специфічний, здійснюється як процес інтенсивного обміну інформацією, порівняння, а також протиставлення схожих позицій, їх зближення, пошуку точок дотику. Відбувається в процесі міжосібного спілкування, а також спеціально. У сучасному суспільстві громадська думка відчуває на собі вплив різних соціальних інститутів: державних, політичних, громадських організацій, громадських рухів тощо.
Суб’єкт громадської думки. Громадська думка не є аморфним, розпливчастим витвором: вона структурована. Її характеризують суб’єкт, об’єкт, типи суджень та канали вираження.
Тут є прикладна соціологія – вона забезпечує розробку прогнозів, рекомендацій у вирішенні тих чи інших соціальних проблем, аж до рівня трудового колективу.